Детально прописаного механізму поки немає — його розробить МОН до кінця березня. Із того, що відомо наразі:
1. Учні та вчителі зобов’язані повідомляти керівництву школи про випадки цькування, якщо вони були його безпосередніми свідками чи про які отримали достовірну інформацію.
2. Письмові заяви про випадки цькування подаються керівнику школи. Відповідно до заяви директор НВК видаває рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
3. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу освіти створює наказом комісію з розгляду випадків булінгу та скликає засідання. До складу комісії входитимуть педпрацівники, практичний психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші зацікавлені особи.
4. Якщо Комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
5. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутися до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого.
6. Сайт школи або сайт засновника школи має містити інформацію про те, який порядок подання, розгляду та реагування на заяви про доведені випадки булінгу.
7. Директор школи обов’язково має повідомити про випадки булінгу в уповноважені підрозділи Національної поліції та службу в справах дітей.
8. Якщо керівник школи жодним чином не реагує на випадки булінгу, скарги слід передати засновнику навчального закладу. Тобто в управління освіти, якщо це державний заклад, або фізичним (чи юридичним) особам, якщо це приватна школа. Хто засновник — вказано в статуті школи або на сайті Міністерства юстиції. Якщо й це не допомогло, батьки можуть звернутися до Національної поліції.
