До жорстокого поводження з дітьми відноситься:
1. Фізичне насильство:
- нанесення побоїв, ран;
- запотиличники, штовхання;
- ляпаси;
- залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, паління.
2. Психологічне (емоційне) насильство:
- ігнорування, ізоляція;
- словесні образи (вигадування прізвиськ, лайка);
- погрози, залякування («Ти в мене дограєшся!» тощо);
- приниження гідності;
- обвинувачення дитини в тому, в чому вона не винна;
- демонстрація нелюбові, ворожості;
- поводження, як з прислугою;
- ламання та ушкодження особистих речей;
- обмеження спілкування з родичами, друзями, ровесниками.
3. Сексуальне насильство — використання дитини дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.
4. Нехтування — відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх замінюють.
Варто зауважити, що зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства.
До чого призводить насильство над дітьми?
Жорстоке поводження з дітьми й зневажання інтересами малюків можуть мати різні види та форми, але їхніми наслідками завжди є серйозний збиток для здоров’я, розвитку й соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю.
Виділяють три основні групи наслідків знущання над дитиною:
1. Фізичні — травми, затримки фізичного розвитку (відставання в рості, масі тіла), різні захворювання.
2. Психічні — низька самооцінка, депресія, неконтрольований гнів, почуття провини, сорому, відчуття неповноцінності тощо.
3. Соціальні — труднощі в соціалізації, відсутність міцного зв’язку з дорослими та навичок спілкування з ровесниками, що може стати поштовхом до девіантної поведінки.
Які наслідки того, що дитина спостерігає за проявами насильства в сім’ї?
Навіть тоді, коли малюк безпосередньо не бере участі в конфліктах (захоплений грою, дивиться телевізор тощо), вони впливають на нього, травмуючи таким чином.
Реакцією дитини на насильство в сім’ї є:
- відчуття провини (ніби вона відповідальна в насильстві, яке їй доводиться спостерігати), сорому й страху;
- сум та гнів, тому що вона не може змінити те, що відбувається в сім’ї.
Такі переживання обов’язково проявляються згодом в поведінці дитини. Адже саме в сім’ї дитина вчиться взаємодіяти з іншими людьми, долати труднощі й пізнавати життя.
Діти, що були свідками жорстокого поводження в сім’ї, засвоюють:
1. Насильство — це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного (спочатку вони переносять цю навичку в дитячий садок, школу, а потім і в свою сім’ю).
2. Негативні форми поведінки в суспільстві — найвпливовіші.
3. Довіряти людям, особливо дорослим, — небезпечно.
4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.
У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контроль, нехтування дитячими проблемами, один одного, дитина може вирости агресивною або занадто пасивною. Таким дітям важче вчитися, контролювати себе й налагоджувати стосунки з іншими людьми.
Що мають знати батьки?
Згідно з законом, прийнятим у січні 2018 року, за скоєння домашнього насильства введено кримінальну відповідальність (замість адміністративної).
Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, індивідуальні особливості та інший стиль поведінки.
Адже жорстокість простіше попередити, ніж вести з нею боротьбу.
Варто пам’ятати, що:
1. Діти — це особистості, хоч ще й маленькі. Потрібно не тільки любити, але й поважати їх.
2. Виховання — складний процес, який вимагає зусиль та терпіння.
3. Не варто вимагати від дитини бути ідеальною. Не буває такого, щоб малюк все знав і вмів однаково добре.
4. Не потрібно порівнювати своїх дітей з іншими (натомість звертайте увагу на попередні досягненнями самої дитини).
5. Якщо неприємна ситуація сталася при сторонніх людях, краще поговорити з дитиною вдома наодинці, а не відчитувати її на місці.
І найважливіше: потрібно частіше показувати дітям нашу любов, не забувати про пестощі, обійми та приємні слова. Вони так їх потребують! До того ж, це кращий захист малюків від жорстокого поводження.
Адже сімейні взаємовідносини — найперші та найміцніші соціальні стосунки, які значною мірою впливають на майбутнє дитини, її здатність до адаптації й відчуття благополуччя.
